Гамбія - яскрава, усміхнена, безпроблемна

11.09.2015 17:50

 

(Фото: gambia.ro)

        Гамбія нині найменша країна Центральної Африки, одначе, як відомо, розмір не завжди має значення. 

Гамбія на мапі світу (www.bazieri.ge)

 Нині на мапі світу Гамбія схожа на невелику смужку шириною 28-45 км, центром якої є річка, яка дала назву усій країні - Гамбія. З трьох боків Гамбія оточена іншою державою - Сенегалом, а із заходу має вихід до Атлантичного океану.

Гамбія поближче. Кордони держави позначені червоним (poedy.ru)

Кольори гамбійського прапору мають два найпопулярніших трактування. Згідно першого, синій колір на прапорі означає річку Гамбію, червоний - сонце на небі, зелений - землю Гамбії, білі окантовки прапору символізують єдність народу, мир та процвітання. За іншою версією, річка Гамбія (синій колір) протікає між екваторіальних джунглів (зелений) та червоними ґрунтами савани (червоний).

Гамбійський прапор

Археологічні знахідки свідчать про те, що люди проживали на берегах річки Гамбії ще у 2000 р. до н.е. З 300 року Гамбія входила до складу могутньої Західно-Африканської імперії. У складі імперії утворювалися королівства з сімей та кланів волоф, мандінка, фульбе (найсильніша мандінка складала основу імперії Малі (1230-1600рр.)) - народностей, що й нині проживають на території Гамбії (але не лише на її території).

Острів Джеймс (Jose Canedo)

Починаючи з VIIІ століття після арабського завоювання Північної Африки у регіоні поширився іслам, Гамбія прийняла цю релігію на межі XII - XIII століть і нині 90% населення Гамбії сповідують іслам.

На початку XIV століття сучасна територія Гамбія знаходилася у складі середньовічної держави Малі.

А потім цей край "відкрили" європейці. Першими у 1455 році були португальські мореплавці, які дослідили витоки річкм Гамбія. У 1456 році вони повернулися і оголосили землі португальськими. Та байдуже, що на них вже хтось жив, головне, що в них не було мушкетів, значить землі португальські.

Мапа острову Джеймс та розташованого на ньому форту.

Мапа 1755 року

З кінця XVI століття почалася активна торгівля та оренда гамбійських земель. 1587 року британці почали вести торгівлю у регіоні, дозвіл їм продали португальці. У середині наступного XVII століття частину країни купив курляндський герцог. Вона належала Курляндії (історична частина Латвії, протягом 1561 - 1795рр. - герцогство) протягом 1651-1661 років.  Саме курляндці створили на острові святого Андрія на річці Гамбія (за 30 км до її впадання до Атлантичного океану) укріплене поселення. 

Руїни форту Джеймс (Martijn Russchen)

У 1661 році острів було захоплено англійцями і перейменовано на острів Сент-Джеймс. У 1678 році Королівською Африканською Компанією (англійська торгівельна компанія (1660-1752рр.), що володіла факторіями у Африці. Основний промисел: работоргівля, добування золота) на острові було створено форт. Нині острів з фортом повністю внесено до списку об`єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Мапа Гамбії, Сенегалу (Сенегамбії) і Мадагаскару.

Віктор Левассер, 1848 рік

Кінець XVII і більша частина XVIII століття пройшли під знаком розділу гамбійських земель між англійцями та френцузами. І тих, й інших цікавили здебільшого потенційні родовища золота (європейського, звісно) та работоргівля.  У 1768 році англійці витіснили своїх противників до річки Сенегал. Так утворилась перша Сенегамбія -  18 років Гамбія перебувала у складі цієї британської колонії. 1783 року, згідно з Версальськими домовленостями, Франція відмовилася від претензій на землі вздовж річки Гамбія в обмін на частину Сенегалу. Гамбія перестала бути британською колонією та знову перейшла Королівській Африканській Компанії.

Банжул (Bjørn Christian Tørrissen)

        1807 року работоргівля була заборонена на всій території Британської імперії, одначе вивіз рабів з Гамбії не припинився. У 1816 році на річці Гамбія було засновано пост Батерст, переіменований у 1976 році на Банжул. Нині це столиця Гамбії.

Гамбійська жінка (Joe Lasky)

        У Британії були відсутні чітко виражені інтереси щодо регіону, який, до того ж, був досить віддалений від основних центрів работоргівлі. 1821 року британські поселення Гамбії були віддані під управління адміністрації Сьєрра-Леоне (теж британська колонія), так тривало до 1888 року. Одначе в цей період був час протягом 1843-1866 років, коли Гамбія була окремою колонією на чолі з губернатором. З 1888 року Гамбія знову стала окремою колонією. У 1889 році були визначені кордони сучасної Гамбії, а протягом 1894-1902рр. було створено протекторат і країна отримала непряме управління, за якого місцевих вождів контролювали представники британської адміністрації, які навідувалися сюди лише час від часу.

Гамбійський ринок (DX News)

Важливою подією стало укладання у 1820-х роках договорів з продажу арахісу. Вже в середині ХІХ століття він складав 72% від об`єму усього гамбійського експорту. Нині арахіс - традиційна сільськогосподарська культура, що складає 42% вартості експорту країни.

Яскраві рибальські човни на океанському узбережжі Гамбії (Ikiwaner)

Зростанню торгівлі заважали сутички між місцевими племенами, причиною яких була релігійна нетерпимість. Щоб мати можливість провадити торгівлю, британці скуповували місцеві території, а у 1840 році підписали угоди з місцевими вождями, за якими останні визнавали британський протекторат.

Гамбійські будні (Ілля Варламов)

Під час Другої світової війни гамбійські війська підтримували війська союзників у Бірмі, а Банжул (тоді ще Батерст) був зупинкою для літаків військово-повітряних сил США. Під час перельоту на конференцію у Касабланці (Мароко) і з неї у Банжулі зупинявся на ніч сам президент США Франклін Рузвельт, що поклало початок візитів американських президентів у країни Африки.

Перший прем`єр-міністр та перший президент Гамбії

Дауда Джавара (Fernando Pereira)

Після закінчення війни у Гамбії отримали початок реформи, що передбачали збільшення кількості представників місцевого населення в органах колоніальної влади. Конституцією 1954 року дорослому населенню надавалось виборче право, а також призначалися міністри-гамбійці для співпраці з британськими колоніальними чиновниками. На виборах 1962 році у Гамбії здобула перемогу Народна прогресивна партія, а її лідер Дауда Джавара став першим прем`єр-міністром Гамбії. У 1963 році країна отримала повне самоврядування. У 1965 році Гамбія стала незалежною.

Президент Гамбії (з 1996 року) Яйя Джамма

(kibaara.com)

Першим президентом було обрано колишнього прем`єр-міністра Дауду Джавару.  У 1994 році, однак, його було звергнуто у ході безкровного перевороту. Новим президентом став керівник заколоту лейтенант Яйя Джамма. Він залишається президентом і донині.

Символ конфедерації Сенегамбія

(зліва прапор Сенегалу, справа прапор Гамбії)

Мапа Сенегамбії (www.columbia.edu)

Та у перерві між цими двома подіями відбулася іще одна. У 1982 році було оголошення про створення конфедерації Сенегамбії двома країнами Сенегалом та Гамбією. Кожна країна зберігала власний парламент, уряд, самостійність зовнішньої та фінансової політик. Під спільну координацію підпадали деякі елементи зовнішньої політики, безпека та об`єднання збройних сил. Одначе оточена з трьох боків Сенегалом, який перевищував її територію у кілька разів, Гамбія почувалася утисненою. Після вимоги останньої посилити її роль в діяльності вищих органів Сенегамбії, конфедерація розпалася. Це сталося у 1989 році.

Агітаційний плакатик Яйї Джамми.

"Ти ж знаєш, він наш чоловік. Голосуй за Яйю."

Африканські політики, схоже, нічим не відрізняються від інших.

Мабуть, тому що люди по всьому світові купуються на одне й те ж.

Політична діяльність президента Яйя Джамми не раз викликала занепокоєння міжнародного співтовариства (ми знаємо, воно любить занепокоюватися). Та як би там не було, прозорість виборів за Яйї Джамми і справді не викликає довіри, адже багатьох своїх опонентів він просто не допустив до участі у цьому процесі. Загалом гамбійський президент має славу ексцентричного чоловіка, який не раз заявляв у пресі, що збирається перетворити Гамбію на монархію і, звісно ж, стати королем. До того ж, він не боїться відкрито звинувачувати Британію у втраті Гамбією великої частини території, у чому є своє зерно істини, адже мапи початку XVIII століття зображають Гамбію як країну, розміри якої в кілька разів перевищують теперішні (кордони сягали на північ до річки Сенегал).

Меморіальна арка в Банжулі

До речі, на честь перевороту 1994 року у Банжулі було встановлено Меморіальну арку.

З 2013 року Гамбія вийшла зі Співдружності націй, що об`єднує незалежні держави, що раніше входили до Британської імперії,  чи краще сказати - були її колоніями. Тим не менше, на вересень 2015 року співдружність налічує 53 члени. 

Грошова одиниця Гамбії - даласі

Поки що Гамбія має одну з найслабших економік Африки і світу. Грошова одиниця - даласі (1 долар = 36,59 даласі). Основу гамбійської економіки складає аграрний сектор, велику роль грає іноземний капітал, в основному англійський.

Сорго (hnb.com.ua)

Сільським господарством займається більша чвстина населення. Основна культура, що йде на експорт - вже знайомий нам арахіс. Інші культури, що вирощуються: кукурудза, рис, сорго, просо. Поміж того вирощують бобові, манго, апельсини, папайю, банани, маніок та іншу городину, також бавовну.

Рибний ринок у Бакау (місто-супутник Банжулу) (Ralfszn)

Серед промислів, як можна здогадатися, популярний вилов риби, як річної, так і океанської. На вилов йде акула, барабулька, баракуда, оселедець, камбала, сардинела, тунець. А також креветки, лангусти, анчоуси. Щорічний вилов риби та морепродуктів складає більше 30 тисяч тонн. Рибальство приносить 10% ескпортної виручки.

Учасники дорожнього руху (www.accessgambia.com)

Також популярне у Гамбії тваринництво - розводять велику рогату худобу, овець, кіз, коней, свиней; а також птахівництво.

Промисловість розвинена слабо, в основному це підприємства з переробки сільськогосподарської продукції (очищення арахісу, переробка морепродуктів та риби, м`ясні та овочеві консерви, пальмова олія). Також ведеться лісозаготівля.

Банк у Банжулі (Atamari)

Обсяг гамбійського імпорту  втричі перевищує експорт. Основний імпорт: транспортні засоби, паливо, обладнання, продуктові та промислові товари. Основний імпортний партнер: Китай.

Основний експорт: арахіс, риба та морепродукти, пальмова олія, бавовняне волокно. Має місце реекспорт. Основний експортний партнер: Китай.

Аеропорт Юндум (kingswoodschool.com)

У Гамбії немає залізниць, а частина доріг непридатна для експлуатації у сезон дощів. Зате є міжнародний аеропорт за 24 км від столиці, побудований у 1940-х роках (у 1996 році побудовано новий термінал). До того ж, судноплавство у Гамбії здійснюється продовж усього року. Головний річковий та морський порти знаходяться у Банжулі.

Готель "Paradise" у Банжулі (Aleutia)

Сфера послуг складає лише 3,3% ВВП Гамбії. У той же час розвивається сфера туризму, тут її небезпідставно вважають перспективною галуззю - вона приносить близько 16% ВВП країни. Туристична галузь Гамбії веде свій початок з відвідання країни 300 шведами у 1965 році. І донині основний приток туристів - зі Скандинавії. Також у попиті Гамбія у туристів з Великої Британії та Німеччини. 

Готель "Sheraton Gambia Hotel Resort & Spa Hotel" на узбережжі Атлантичного океану (gambia.ro)

З 1996 року щорічно проводиться фестиваль "Фестиваль національного коріння" для залучення туристів з африканської діаспори.

Діти народу мандінка (dbaku)

За етнічним складом 99% населення Гамбії складають африканські народи, найчисельніший з яких мандінка (42%). 1% населення складають європейці та креоли (так називають нащадків європейців, які оселялися в колоніях певних європейських держав), а також вихідці з Сирії та Лівану.

Місто Серекунда (/www.josephmaynard.co.uk)

Сільське населення Гамбії складає більшість - 75%, міське відповідно 25%. Найбільше місто Гамбії - Серекунда (населення 348 118 осіб (2007)), яке входить у так званий Великий Банжул - міську агломерацію, що включає столицю Банжул (34 125 осіб (2007)), Серекунду, а також міста Каніфінг, Бакоті, Коту, Калолі, Бакау (місто-супутник Банжулу). У Гамбії висока густота населення, середня тривалість життя: жінки - 57 років, чоловіки - 53 роки.

Місто Коту ((1) www.accessgambia.com, (2) Atamari)

Основною релігією Гамбії є іслам. Його у країні сповідують близько 90% населення. 9% населення сповідують християнство (більшість - католики), а 1% населення дотримується традиційних африканських вірувань.

Мечеть у Серекунді (Jolly)

Англіканська церква у Банжулі (Atamari)

   Офіційною мовою Гамбії є англійська. Також поширені місцеві мови: мандінка, волоф і фула.

Гамбійський шкільний клас (Lars Curfs)

Перша школа у Гамбії була відкрита при християнській місії у Банжулі у 1859 році. Початкова освіта (6 років навчання) здобувається з 7 років і не є обов`язковою. Тим не менше 69% дітей ходять до початкових шкіл. Куди гіршою є ситуація з середньою освітою - її здобуває лише 29% гамбійських дітлахів. В цілому на 2003 рік лише 40% населення були грамотними.

Банжульська лікарня (Atamari)

Вища освіта представлена Університетом Гамбії (м.Серекунда) та технічним коледжем. Також працюють два медичних НДІ та орнітологічне товариство. Гамбійські лікарі навчаються на медичному факультеті Університету Гамбії, а також здобувають освіту закордоном. На 2000 рік медичне обслуговування надавалось не більш, ніж 40% населення.

Національний резерват Абуко (Atamari)

На території Гамбіє існує 7 заповідників та національних парків, включаючи найменший на Африканському континенті національний резерват Абуко, який, втім, багатий на флору та фауну.

Гамбійські жіночки (gambia.ro)

Гамбія має багату культуру. Так ХХ століття періодом розквіту гамбійської літератури. Видним діячем став Ленрі Пітерс, якого критики вважають одним з найкращих поетів Тропічної Африки. Ще у XVIII столітті Гамбію прославила поетеса Філліс Вітлі, яка була рабинею. Одначе її господарі розгледіли у дівчині літературний талант і підтримали прагнення до творчості. Гамбійський новеліст отримав літературну премію ВВС за свою драматичну п`єсу, а письменника Ебу Діббі навіть називають гамбійським Бальзаком.

Музикант-гріот Bunja Conteh (Jason Florio)

Особливе місце в гамбійській культурі займають музиканти-гріоти. Водночас вони є і співцями і оповідачами, що бережуть мовну культуру та історію країни. Цьому традиційному мистецтву вже більше 700 років. Ним займаються лише чоловіки, заняття переходить від батька до сина. Алн емансипація шириться світом - нині на корі (музичному інструменті гріотів) грають і жінки.

Гамбійський баобаб (zon.sunweb.nl)

Основна проблема Гамбії (як і більшості країн африканського континенту) - невисокий рівень життя населення. І все ж незважаючи на свої проблеми, Гамбія залишається самобутньою, неповторною, незламною. Вона пам`ятає про свою велич, вона має свою гідність. І ми чомусь певні, що у неї все буде в порядку.  Недаремно ж її туристичні девізи звучать як "Гамбія - нема проблем!"  та "Гамбія - посмішка узбережжя".     

(Twitter)

Запрошуємо поповнити свої враження відеоподорожжю!

До зустрічі!:)